Кожен з нас пов’язує із новорічними святами нові надії та сподівання. А найбільше мріють діти. І добре, коли турботливі батьки можуть влаштувати цю казку своїй малечі. А що робити дітям, позбавленим батьківського піклування? У казку вони вірити не перестануть. І мріють вони серйозніше та щиріше. Бо крім цих мрій у них майже нічого немає. Тому курсанти 4 навчального курсу факультету ОЗДК  вирішили влаштувати дітям свято.
Настав день поїздки. На душі були хвилювання, вагання, страх як перед іспитом: ти не знаєш, який буде білет, які запитання. Напевно, це і був іспит, але життєвий. Цей страх і хвилювання супроводжували нас всю дорогу. Ось і дитячий будинок. Нас зустрів заступник директора з навчально-виховної роботи Оксана Кошелюб  разом з дітьми, вони швидко вхопили за руку і повели нас до актового залу.
Діти зустріли курсантів з  радісним настроєм та щирими посмішками. Мені здавалося, що нам вдалося подарувати сміх та радість і дати  дітям багато позитивних емоцій. У наш час людина, маючи сім’ю, квартиру, гроші, відчуває себе нещасливою, прагне багатства. У Вовковинецькій ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів Хмельницької обласної ради все навпаки: діти не мають дому, сім’ї, позбавлені материнської любові, але сповнені щирою радістю та життєлюбством. Ось де можна навчитись по-справжньому цінувати кожен день, свою сім’ю, друзів, визначитись у моральних і духовних цінностях.
Курсанти 4-го навчального курсу факультету охорони та захисту Державного кордону  підготували дітям багато різних конкурсів,співали пісні, кінологи зі службовою собакою показали як тварина може найти зброю та вибухові речовини на державному кордоні, практично продемонстрували використання засобів індивідуального захисту органів дихання та шкіри, тактичної медицини та екіпірування військовослужбовців Держприкордонслужби під час несення служби в наряді. Кожен бажаючий мав змогу одягнути на себе фільтраційну маску, шолом, та розвантажувальний жилет. Після чого дітям роздавали подарунки, солодощі та фрукти.
У нас залишилося дуже приємне враження про цю поїздку і я не можу не написати, бо як тільки згадую — душу огортає тепло і радість. Час минув швидко і нам потрібно було повертатися в академію. У курсантів в думках так було добре, спокійно і тепло на душі, завдяки цим паро годинам, які були проведені разом з дітьми.

2018  Національна академія Державної прикордонної служби України