Коли зустріти схід сонця стає мрією…

Сьогодні ми всі свідки того, як зароджується сучасне покоління справжніх українських захисників. Курсант Національної академії Держприкордонслужби України Микола Ярошевич ­– серед них. Попри доволі молодий вік, Микола вже має за плечима трохи більший життєвий та бойовий досвід ніж в інших.

Хлопець народився у селищі Нижанковичі на Львівщині. Одразу після закінчення школи опанував професію столяра. Проте військова служба приваблювала його з дитинства, відтак у квітні 2014 року Микола підписав контракт з Державною прикордонною службою. У виборі відомства сумнівів не було, адже хлопець виріс у прикордонному містечку і саме цікаві розповіді мужніх охоронців кордону про свою справу свого часу пробудили у Миколи інтерес до військової служби. Батьки рішення сина підтримали, але на дворі був сумнозвісний 2014 рік – рідних непокоїло, що опанування нової професії збіглося з такими непростими для всієї країни подіями. Микола ж не зміг залишатися осторонь та свідомо обрав службу на Сході України, саме в час загострення ситуації. У складі тактичного угрупування «Кордон», курсантом тоді ще Навчального центру ДПСУ (м. Оршанець) перебував поблизу села Зеленопілля, що на Луганщині. Завдання стояло прикрити ділянку державного кордону з Російською Федерацією.

«Матері довгий час правду не розповідав, потім, коли вона таки дізналась, де саме знаходжуся – казав, що у нас все спокійно, що по телебаченню трохи перебільшують. Мені було дуже важко говорити про це з мамою. Намагався як міг пом’якшити ситуацію, заспокоїти», – зізнається Микола.

У ніч із 10 на 11 липня 2014 року, приблизно о 4:30 ранку, позиції прикордонників та підрозділів ЗСУ під Зеленопіллям обстріляли з реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град». За офіційною інформацією, в ту жахливу ніч загинуло 37 українських військових, серед яких і начальник центру генерал-майор Ігор Момот, 156 отримали поранення. Можна тільки здогадуватись, що пережила мати Миколи, коли побачила цю інформацію у новинах… На щастя, її син хоча і отримав бойове хрещення, однак залишився живим та неушкодженим.

Це був важкий, але важливий досвід для Миколи. Проте, навіть якби була можливість повернутися в минуле, він стверджує, що пройшов би цей шлях знову. Ті страшні дні змусили переоцінити багато речей, замислитись над тим, що в цьому житті важливо, а що ні, навчили цінувати дрібниці. Прикордонник майже не пам’ятає побутових негараздів того періоду, але згадує, як вночі, сидячи в окопі під час обстрілу хлопці мріяли лише про одне – зустріти схід сонця…

Після повернення із зони АТО, Микола Ярошевич продовжив службу у Мостиському прикордонному загоні на західному кордоні, але потім знов виказав бажання відправитися добровольцем на Схід. Не витримав, відчував, що має підтримати побратимів, бути з ними поруч.

У 2017 році закінчувався термін контракту про проходження військової служби в ДПСУ. «Прийшло розуміння, що настав час або звільнятися, або розвиватися та рухатись вперед. Вирішив продовжити шлях у прикордонній службі та подав документи на вступ до Національної академії Держприкордонслужби України», – згадує прикордонник. Наразі Микола Ярошевич – курсант 4 курсу факультету правоохоронної діяльності, тож скоро буде визначене його подальше місце служби вже як офіцера-прикордонника. Хлопцю вже знайомі мальовничі гори на Заході та різнобарвні степи Сходу, а тому мріє спробувати щось нове для себе, наприклад, морську ділянку кордону.

В День Захисника України наш сміливий та цілеспрямований Герой бажає всім ніколи не втрачати віри в себе та завжди проходити свій шлях до кінця!