24.02.2022 — трагічна дата для кожного українця…

   
Вже майже 10 років, як Україна дає відсіч російським окупантам та два роки як війна увійшла в кожен український дім.
Два роки нескорені українці тримають стрій, тримають оборону, виборюючи своє право жити в соборній вільній країні 🇺🇦
Сьогодні курсанти Національної академії Держприкордонслужби України рівняються не тільки на книжкові ідеали, а перш за все, на реальних людей — сміливих прикордонників та прикордонниць, які не вагаючись пішли боронити рідну землю!
✍🏻Курсантка першого курсу факультету правоохоронної діяльності Альбіна Назаренко написала вірш, присвяченій незламності українського народу, в нашій боротьбі проти російської навали.
Альбіна родом села Богодухівка, що на Черкащині. Свого часу батько дівчини теж носив прикордонний зелений берет, а у 2014 році пішов добровольцем захищати східні кордони України. «Саме батько з дитинства прищеплював мені любов до всього українського», — згадує Альбіна. Пам’ятає, як сильно хвилювалася за татуся, як в очікуванні його повернення додому, молилися та плакали мати з сестрою. Саме ці глибокі переживання й стали поштовхом для написання дівчиною перших серйозних віршів.
«У цьому вірші я вирішила узагальнити історію та агресію московитів не тільки за останні 10 років. Війна, яка триває сьогодні — це не раптовий напад. Це продовження постійних утисків та геноциду українського народу. Русифікація, що просочилася через наші кордони, не дає вільно будувати майбутнє. Але по наших венах тече незла
мність та жага свободи, тож ми здатні побороти цю пітьму!», — каже Альбіна Назаренко.
🇺🇦Світло обов’язково здолає темряву! Перемога буде за нами!