«Бути поруч» — девіз військового капеланства

Відтепер, з переходом на новоюліанський календар, 8 листопада в Україні відзначають День святого Михайла, або Собор святого архистратига Михаїла. Сьогодні у каплиці Архистратига Михаїла та всіх Небесних Воїнств, яка знаходиться на території Національної академії Державної прикордонної служби України, у день Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних відбувся молебень з нагоди храмового свята. Архистратига Михаїла в Писанні називають “князем”, “вождем воїнства Господнього” і вважають головним борцем проти диявола і беззаконня.
Службу правив протоієрей Діонісій, який віднедавна є військовим капеланом Національної академії. Отець Діонісій походить з роду священнослужителів — ця професія передавалася в родині з покоління в покоління, і лише радянська влада зруйнувала цей ланцюжок. Родинні традиції відновив  батько капелана, протоієрей Леонід Дьяченко, який вже 15 років служить у Храмі Святого великомученика і цілителя Пантелеймона при Хмельницькій обласній лікарні. За ним своє покликання у служінні Богу знайшов і капелан Діонісій. Цікаво, що саме батько Діонісія свого часу був дотичний до ідеї побудувати каплицю на території прикордонного вишу. Тоді, на початку 2000-х, через технічні проблеми будівництво відклали, але Діонісій запам’ятав, що приходив з батьком, дивитися, як закладають хрест під церкву. І от сьогодні, два десятиліття потому, доля знову привела його до академії, вже як капелана.
«Під час війни хочеться бути максимально ефективним, максимально долучитися до часу, коли йде війна та підтримати військових», — пояснює вибір професії отець Діонісій. Крім семінарії він також закінчив Національний університет Острозька Академія та отримав фах психолога. Вважає, що це допомагає ще краще розуміти та підтримувати вірян. Основний фокус уваги як психолог приділяє роботі з втратою та горюванням. 
До капелана Національної академії курсанти звертаються з різними запитами: комусь важко адаптуватися в нових умовах, хтось переживає за рідних, які знаходяться далеко, а хтось, на жаль, пережив втрату батьків чи близьких людей. Для всіх священнослужитель знаходить правильні слова та щиру турботу.  «Місія капелана, капелана-психолога — це «контейнерування»: почути, підтримати, надихнути», — каже душпастир. У своїй службі керується девізом капеланської служби: «Бути поруч».
У підтримці не відмовляють нікому, навіть людям іншого віросповідання. Якщо військовослужбовець належить до іншої конфесії та має певні релігійні потреби, то капелан надає йому контакти тих, до кого можна з цим запитом звернутися.
Для душпастирства у війську отець Діонісій вважає важливим не тільки силу духу, але й вміння знайти підхід, достукатися, знайти спільну мову: «Наша головна зброя це слово, божественне слово. Ми є інструментом в руках Бога  і через нас Господь діє! Коли я, як особистість, починаю вести діалог і перші хвилини військовослужбовець у важкому моральному стані,  йде зціпеніння, а ти починаєш розмову і бачиш як змінюється стан, як згодом людина заспокоюється, починає усміхатися, то це краще будь-якої похвали».
Капелан підкреслює, що знання з психології нерідко стають у пригоді: «Іноді стає зрозуміло, що людині потрібна не тільки духовна допомога, а й психотерапія, відповідне піклування. Тоді я можу направити людину, наприклад, до психотерапевта».
У майбутньому  отець Діонісій хотів би ділитися з іншими капеланами своїми знаннями з психології, щоб допомагати краще порозумітися з тими, хто приходить до церкви у різних станах, з різними запитами. «Хотів би, щоб віра, релігія була більше поєднана з психологією. Вони мають багато спільного. Як віра піклується про душу, так і психологія — це наука про душу», — каже отець Діонісій.