Мотивувати своїм прикладом — принцип офіцера-прикордонника Івана Тисовського

Іван Тисовський пройшов в Державній прикордонній службі шлях від солдата до офіцера. Починав служити у далекому 2012 році, на західному кордоні, а з початком агресії росії у 2014 році добровільно відправився захищати східні рубежі рідної України, де брав участь у запеклих боях та отримав поранення.
У 2015 році чоловік вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України, яку завершив з відзнакою, отримавши офіцерське звання.
На початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, прикордонник заступив старшим зміни на одному з пунктів пропуску у Закарпатській області. Тоді через велику кількість людей, які виїжджали в інші країни, пункт пропуску був фактично заблокований, тож Івану довелося міняти самого себе на зміні понад 10 діб, оскільки заміна під’їхати не мала змоги.
Згодом військовослужбовець прийняв рішення долучитися до бійців Донецького прикордонного загону та написав рапорт на переведення. Наразі капітан Іван Тисовський керує одним з бойових підрозділів загону, ефективно захищаючи український кордон. Він та його побратими виконували та продовжують виконувати завдання на найзапекліших напрямках фронту. Зокрема, довгий час воїни тримали позиції в Бахмуті, Кліщіївці, захищали Часів Яр. І завжди Іван показує приклад своїм підлеглим, йде на завдання першим, мужньо стоїть пліч-о-пліч зі своїми побратимами. «На всі бойові рубежі висувався разом з підрозділом. Людям необхідна мотиваційна підтримка. А коли люди бачать, що керівник з ними на місці, то це підіймає бойовий дух», — ділиться досвідом бойовий командир. В Бахмуті Іван Тисовський отримав поранення, вступивши в бій з «вагнерівцями», проте, зумів вивести групу своїх бійців, не допустивши потрапляння в оточення.
За проявлені мужність та героїзм Іван Тисовський нагороджений відомчими відзнаками та іменною вогнепальною зброєю.
Вдома на офіцера чекають дружина та син, які завжди підтримують, розуміють вибір Івана та особливості його професії. Після війни чоловік хотів би відправитися разом з ними подорожувати світом, а головне — мріє про мирне майбутнє для українських дітей: «Ми воюємо зараз, щоб наші діти не бачили війни!», — впевнений Іван.